Демографічна ситуація в Україні під час війни змінилася, і навіть у мирний час тенденція до скорочення населення може зберегтися. Водночас темпи цього процесу реально сповільнити. Про це в розмові з УНІАН розповів головний науковий співробітник відділу демографічного моделювання й прогнозування Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Олександр Гладун.
За словами експерта, демографічні прогнози ґрунтуються на припущеннях щодо трьох основних чинників: народжуваності, смертності та міграції. Спеціалісти аналізують тенденції попередніх років і на їх основі формують кілька сценаріїв: оптимістичний, середній і песимістичний. Короткострокові прогнози охоплюють приблизно 3-5 років, середньострокові, 10-15 років, а довгострокові можуть сягати 50 років і більше. Чим довший період прогнозування, тим більше невизначеності, адже на демографію впливають чинники, які неможливо передбачити заздалегідь. Прогнози переглядаються щороку або з певною періодичністю, тож, як наголосив демограф, їх не варто сприймати як вирок.
Гладун пояснив, що війна суттєво змінила демографічні тенденції, тому спиратися лише на дані п'яти-, семи- чи десятирічної давності вже недостатньо. Для прогнозування слід враховувати різні сценарії завершення бойових дій. Зокрема, у разі завершення війни у 2026 році можна розглядати оптимістичний демографічний сценарій, у 2027-2028 роках — проміжний, а у разі завершення у 2030 році — песимістичний. Демографічні процеси під час війни, в перші роки після її завершення та через 3-5 років можуть істотно відрізнятися, тому для кожного з цих періодів потрібні окремі припущення.
На думку експерта, Україні буде складно уникнути демографічного спаду навіть після завершення війни. У сучасних умовах для більшості країн світу прогнози вказують на скорочення чисельності населення, і в середині століття населення планети почне знижуватися. Водночас говорити про «демографічну приреченість України» не варто. Після завершення війни ситуація може поступово покращитися: зменшиться кількість загиблих, може зрости народжуваність, скоротяться масштаби вимушеної міграції, збільшиться тривалість життя. Отже, тенденція до скорочення може зберегтися, але її темпи вдасться сповільнити.
Науковець зазначив, що самого лише завершення війни недостатньо для реального поліпшення демографічної ситуації. Державі потрібна активна соціально-демографічна та економічна політика, яка створить сприятливі умови для життя людей. Гладун нагадав, що у 2024 році Кабінет міністрів затвердив Стратегію демографічного розвитку до 2030 року, але ефективність цієї політики залежить і від її фінансування.
Щоб уникнути загрози скорочення населення, на 100 жінок має припадати приблизно 210-220 народжених дітей, за словами експерта. Нинішні оцінки, за його даними, становлять близько 90-110 дітей на 100 жінок. Дослідження, проведені до повномасштабного вторгнення, показали, що українські родини загалом орієнтувалися на народження двох дітей. «Тобто бажання мати дітей в українських сім'ях є, однак їм потрібні належні умови», — наголосив Гладун.
Демограф додав, що народжуваність, тривалість життя та міграція тісно пов'язані між собою, тому виокремити один вирішальний чинник складно, хоча народжуваність є основною. Водночас, на його думку, варто перестати зациклюватися на чисельності населення. Економіка має підлаштовуватися під наявні умови: навіть за скорочення населення продуктивність праці може зростати завдяки автоматизації, штучному інтелекту та кращій організації праці. Впливати можна на всі три демографічні чинники, зокрема й на міграцію. «Люди виїжджають за кордон не лише через зарплати, а й через відчуття справедливості, довіру до системи, впевненість у майбутньому», — пояснив він. Тож важливо створити умови, за яких люди захочуть залишатися, працювати і будувати майбутнє вдома.
2
