Українська 155-міліметрова самохідна артилерійська установка «Богдана» відіграла вирішальну роль у звільненні острова Зміїний у червні 2022 року, розблокувавши морський зерновий коридор і заклавши основу для сучасної далекобійної артилерії Збройних сил України. Ця історія, яка почалася з ризикованої евакуації єдиного прототипу, стала символом стійкості українського оборонно-промислового комплексу.
«Богдана» вперше з'явилася публічно на параді до Дня Незалежності у 2018 році. Перехід на калібр НАТО 155 мм мав стратегічне значення для України, яка роками використовувала радянську зброю під 152-міліметровий калібр. Як пояснив генерал-майор запасу Іван Лісовий, боєприпаси 152-го калібру вироблялися лише в Росії, що робило Україну залежною від ворога. Однак між парадом і прийняттям на озброєння минули роки бюрократичних затримок: державні випробування завершилися лише в січні 2022 року, за сім тижнів до повномасштабного вторгнення.
24 лютого 2022 року надійшов наказ знищити установку, щоб вона не дісталася ворогу. Проте голову Національної Асоціації Оборонної Промисловості України Сергія Пашинського врятував прототип, особисто спланувавши операцію з евакуації з Краматорська. Після вивезення установку довелося фактично збирати заново, але вона зберегла боєздатність.
На той момент острів Зміїний перетворився на укріплений російський форпост із системами ППО, радіолокацією та гарнізоном, який контролював північно-західну частину Чорного моря. Ідея використати «Богдану» виникла після простого підрахунку: відстань від суші до острова становила приблизно 36 кілометрів, що було комфортною дистанцією для установки. Офіцер ЗСУ Мирослав Гай, учасник операції, зазначив, що «Богдана» надзвичайно витривала, навіть порівняно з натовськими зразками.
Операція вимагала надзвичайної конспірації. Щоночі установку разом із французькою САУ Caesar вантажили на баржу і вісім годин везли вузькими протоками Дунаю до замаскованої позиції на березі моря. Боєприпаси доставляли вночі під постійною загрозою авіаударів. Тридцятитонну машину ретельно маскували від повітряного спостереження, хоча вона стояла буквально за кілька десятків метрів від води.
Проблемою була відсутність таблиць стрільби та автоматизованої системи управління вогнем для «Богдани». Усі розрахунки виконували класичними артилерійськими методами — по бусолі. Коригування вів звичайний дрон Mavic, якому заважала висока вологість, але в добру погоду він бачив острів на відстані 36 кілометрів. Навідник Євген Грушовець згадує, що перший день був найважчим: на воді складно коригувати артилерію, оскільки бризки від снаряда видно лише дві секунди. Допомагав Bayraktar, який дивився збоку, поки Mavic тримав напрямок.
Спочатку результату майже не було. Додалися технічні проблеми: під час стрільби заклинило клин гармати, а французькі Caesar через інтенсивне навантаження вийшли з ладу. «Богдана» продовжувала працювати сама. Генерал-майор Лісовий пояснив, що ствол установки витримував завдяки особливому металу та технології, тоді як Caesar конструктивно не розрахований на максимальні заряди в такому темпі. Десь на дванадцятий постріл вдалося вразити ціль, і після цього гармата працювала як снайперська гвинтівка.
Російський гарнізон втратив шанси на оборону. Українські військові знищили все, що можна було знищити на острові. Коли росіяни підняли гелікоптери для евакуації вбитих і поранених, «Богдана» дала ще кілька пострілів, змусивши авіацію відступити. Загалом за операцію установка зробила близько півсотні пострілів.
30 червня 2022 року Росія оголосила про відхід із острова Зміїний, назвавши це «жестом доброї волі». Острів перебував під окупацією 126 днів. Успішна операція розблокувала морський зерновий коридор, який проходить саме на траверзі острова, що мало критичне значення для економіки України та світової продовольчої безпеки.
Після Зміїного «Богдана» брала участь у Харківській операції, обороні Кривого Рогу та ударах по Антонівському мосту. У 2023 році установку офіційно прийняли на озброєння. Сьогодні українські «Богдани» складають 70% усієї далекобійної артилерії ЗСУ калібру 155 мм, а завод здатен випускати до 40 одиниць на місяць. Стволи для імпортних гармат Україна також виготовляє самостійно, без жодних закордонних поставок.
Учасники тих подій переконані: якби таких установок Україна мала не одну, а десятки ще на початку великої війни, все могло бути зовсім інакше. Мирослав Гай зазначив, що деякі країни Європи досі не спромоглися створити систему з такою дальністю стрільби звичайними снарядами, а в росіян також немає САУ, здатної працювати на таку дистанцію. Військово-промисловий комплекс України, на його думку, стане запорукою економічного зростання, незалежності та збереження країни на політичній мапі світу.
Військові та оборонні експерти наголошують, що чудо-зброї не існує, але український оборонно-промисловий комплекс справді здатен на більше, якщо армію систематично і масово забезпечувати різними видами озброєння. Досвід «Богдани» довів: артилерія може змінювати хід війни. Сьогодні Україна вже має сотні таких установок, але кожен завжди пам'ятатиме першу.
