Волонтер і колишній радник міністра оборони Сергій Стерненко заявив, що Україну чекають загрози, набагато більші за реактивні «Шахеди». В інтерв'ю «Українській правді» він говорив про протидію новим російським безпілотникам і ракетам, про перспективи українського оборонного виробництва та про проблеми бюрократії й непрозорості державних закупівель, з якими зіткнувся під час роботи в Міноборони.
За словами Стерненка, українське суспільство поки що не хоче прийняти частину неприємних правд про війну. Він наголосив, що засіб нападу зазвичай з'являється раніше за засіб захисту, адже людство швидше створює засоби знищення, ніж засоби захисту. Саме тому, на його думку, Україна не могла створити перехоплювачі раніше, ніж Росія масштабувала реактивні «Шахеди», хоча українська сторона реагує досить швидко.
Стерненко пояснив, що про появу реактивних модифікацій російських дронів в Україні знали ще з другої половини минулого року. Він описав три різновиди: «Герань-3», найповільніший, який збивається звичайними перехоплювачами; «Герань-4», що летить зі швидкістю близько 400 км/год і більше; та «Герань-5», який радше нагадує ракету й розвиває схожі швидкості, а часом і вищі. Саме «Герань-4» і «Герань-5» стали найбільшим викликом для систем протиповітряної оборони.
Волонтер розповів, що українські виробники вже з кінця минулого року працювали над новими перехоплювачами, а благодійний фонд «Спільнота Стерненка» також долучався до цих зусиль. Під час роботи в Міністерстві оборони він, за його словами, бачив, що виробників збирали для обговорення потреб. Водночас, за його оцінкою, процес розробки відбувається не так швидко, як хотілося б.
Стерненко також пояснив, які типи перехоплювачів наразі існують в Україні на різних етапах готовності, від прототипів до серійного виробництва малих і середніх партій. Йдеться про засоби на електродвигунах і перехоплювачі на малих реактивних двигунах. За його словами, найбільших успіхів досягнуто у класі електродвигунних перехоплювачів, однак вони мають обмеження за швидкістю: очікується, що вони зможуть розвинути 550–600 км/год і підтримувати пікову швидкість лише кілька хвилин. Тому, на його думку, вони є найменш перспективними з огляду на майбутні загрози.
Найперспективнішими Стерненко вважає перехоплювачі на турбореактивних двигунах, проте їхнє виробництво складніше й дорожче. Електродвигуни в Україні частково вже виготовляють на локалізованому виробництві, тоді як із турбореактивними двигунами ситуація значно складніша. Він згадав, що уряд нещодавно ухвалив рішення, покликане спростити їх виробництво в країні, але, за його словами, швидкого результату очікувати не варто. Як найперспективніше рішення він назвав створення багатоцільової повітряної платформи з турбореактивним двигуном, яка могла б нести кулемети, перехоплювачі та малі зенітні керовані ракети.
Наразі, за словами Стерненка, Україна виходить на серійне виробництво перехоплювачів на електродвигунах і на малі серії засобів на реактивній тязі. Серед останніх він назвав дроно-ракету «Барс», яка адаптувалася й почала використовуватися також як перехоплювач. Він нагадав, що військово-політичне керівництво держави раніше говорило про погіршення збиття реактивних «Шахедів» через обмеження роботи Starshield, і зауважив, що Україна фактично взяла на озброєння гібрид напівракети і дрона.
Джерело: pravda.com.ua
10
