Липнева домовленість Дональда Трампа і Володимира Зеленського про виробництво Patriot не перетворилася на готову ліцензію, бо американська адміністрація має визначити межі технологічного доступу. The Telegraph повідомляє, що найгостріша суперечка стосується PAC-3 Ka-Band Active Radar Seeker від Boeing — компонента, без якого неможливо відтворити повну версію сучасного перехоплювача.

Seeker є активною головкою самонаведення. На завершальному відрізку польоту він виявляє ціль, супроводжує її і передає дані системі наведення. Для PAC-3, що працює за принципом прямого зіткнення, це критична функція. Саме такі технології США відносять до найбільш чутливих, тому навіть близьке політичне партнерство не означає автоматичну передачу повної виробничої документації.

Трамп публічно пообіцяв Україні право виробляти Patriot 8 липня на саміті НАТО в Анкарі. AP уже 10 липня писала, що невідомо, який обсяг матиме ліцензія. Вона може обмежитися складанням ракет з американських комплектів або локальним випуском менш чутливих деталей. Повний цикл вимагатиме креслень, програмного забезпечення, тестових процедур, навчання та сертифікації персоналу.

За даними The Telegraph, саме цей рівень доступу й викликає занепокоєння у Вашингтоні. Урядові структури мають перевірити кожне підприємство і коло людей, які працюватимуть із технологією. Паралельно треба враховувати російську розвідку, кібератаки і фізичний ризик для об'єктів оборонної промисловості. У війні завод із PAC-3 стає не просто бізнес-активом, а стратегічною ціллю.

Через це обговорюється варіант із європейським майданчиком. The Telegraph називає Німеччину або іншу країну, де виробництво було б краще захищене від російських ударів. Газета також пише про підтримку такого підходу Elbridge Colby. Водночас європейський варіант не усуває американського експортного контролю: він лише переносить місце, де цей контроль доведеться реалізувати.

Промислове тло сприятливіше, ніж кілька років тому. Boeing у квітні погодив із урядом США семирічне потрійне нарощування виробництва seeker, а Lockheed Martin планує підняти потужність PAC-3 MSE приблизно з 600 до 2 000 на рік. Європа теж розширює Patriot: у Німеччині будується виробництво GEM-T, а кілька країн опрацьовують спеціальний центр обслуговування PAC-3.

Однак час залишається головним обмеженням. Українська оцінка, наведена AP, починається від 18–24 місяців до пілотної лінії навіть із готовими комплектами. Отже, ліцензія не замінить нинішні поставки перехоплювачів. Її значення інше: вона може змінити структуру української ППО через кілька років. Для цього Вашингтон має спочатку визначити, яку частину PAC-3 він готовий зробити спільною технологією, а яку залишить американською.

Мирослава Бережна

Автор

Міжнародна оглядачка

Мирослава Бережна працює з темами суспільства, політики, економіки та щоденних новин. У редакції STX відповідає за перевірку фактів, контекст і зрозуміле пояснення подій для читачів.