Стратегія України щодо примусу Росії до переговорів через масовані далекобійні удари по критичній інфраструктурі не досягла головної мети — початку предметного діалогу. Попри те, що влітку 2026 року Сили оборони України суттєво наростили глибину ураження, атакували тіньовий флот та логістику на півдні, станом на початок осені дипломатична інерція залишається невигідною для Києва. Про це свідчать підсумки заключної фази переговорного процесу цього року, який розпочався ще з проєкту «Дмітрієва-Віткоффа» наприкінці 2025 року.
Ключовим етапом стало формування так званої рамки домовленостей, яку в переговорних колах іронічно називали «Донілендом». Вона передбачала зупинку вогню по фактичній лінії зіткнення, певні обмеження українських військових спроможностей та створення «вільної економічної зони» на Донбасі під управлінням американської адміністрації. Однак процес зупинився ще до можливої зустрічі лідерів через ефемерність гарантій та надто великі ризики для України.
У серпні 2026 року до Києва після тривалих умовлянь прибули спецпосланці Дональда Трампа Джаред Кушнер та Стів Віткофф. Перед цим вони відвідали Москву, де провели переговори з Путіним. Проте, за словами джерел в команді президента України, візит не приніс нових змістовних пропозицій. «Вони то приїхали нарешті у Київ, але проблема в тому, що з таким набором меседжів можна було б заощадити на дорозі. Нічого нового вони привезти не змогли», — зазначив один із членів команди Зеленського.
Ситуація ускладнюється тим, що Росія знайшла вузьке місце в українській обороні — брак ракет для перехоплення балістики та дронів для збивання нових реактивних «шахедів». Це дозволило росіянам різко загострити атаки на українські тилові міста, насамперед Київ, Одесу, Запоріжжя та Харків. Україна опинилася майже сам-на-сам із проблемою тотального повітряного терору.
На цьому тлі 22 вересня у США відбулася чергова зустріч президентів Володимира Зеленського та Дональда Трампа. Очікується, що вона могла дати новий поштовх перемовинам, проте реальні очікування залишаються стриманими. Як зазначають співрозмовники, раніше обговорювалися варіанти перемоги України, а теперішні пропозиції зводяться до формули: «віддайте росіянам те, що вони просять, а потім ми втопимо вас у грошах». Такий підхід не виглядає робочим.
Єдиним пунктом, щодо якого цього року можливий реальний компроміс, залишається енергетичне перемир'я. «Наші удари по НПЗ — це те, що є дійсно болючим для росіян. І це єдине, про що вони зараз готові реально говорити. Відмова, що от ми не б'ємо по «нефтянці», а вони по нашій енергетиці, поки єдине, що можна скрутити до зими», — розмірковує співрозмовник. Водночас внутрішні міжусобиці у владних групах, корупційні скандали та безпорадність партнерів у посиленні тиску на Москву дали росіянам часову фору в технологічній війні.
Таким чином, осіннє переговорне вікно 2026 року відкривається в умовах, коли Україна не змогла реалізувати стратегію примусу. Питання полягає в тому, на що теоретично міг би піти Путін і до чого готуватися Києву після невдачі цієї стратегії. Наразі єдиним реальним треком залишається енергетичне перемир'я, тоді як ширші домовленості, включно з «Донілендом», залишаються замороженими.
6
