Офіс президента знову опинився в епіцентрі великого корупційного скандалу. Цього разу йдеться про задокументовану НАБУ і САП операцію з пошуку та легалізації 150 мільйонів гривень, які були внесені як застава за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка. Журналістське розслідування вказує на можливу причетність до цієї схеми високопосадовців президентської канцелярії, зокрема її керівника Кирила Буданова.
Історія почалася ще в листопаді 2025 року, коли антикорупційні органи розпочали операцію під назвою «Мідас». Слідство інкримінує фігурантам справи розкрадання коштів української енергетики на суму понад 100 мільйонів доларів. Тоді багато хто в політичних і бізнесових колах сумнівався, що у справі з'являться топові посадовці, однак у лютому 2026 року Германа Галущенка затримали при спробі залишити країну. Йому оголосили підозру та призначили заставу в розмірі 200 мільйонів гривень.
Для Офісу президента арешт Галущенка став серйозною проблемою. Ексміністр, на думку слідства, є ключовою фігурою, яка може допомогти встановити роль президентської канцелярії в діяльності злочинної організації та з'ясувати, хто був справжнім бенефіціаром офшорних рахунків, на які виводили десятки мільйонів доларів. Попри це, вихід Галущенка із СІЗО затримався на чотири з половиною місяці.
За даними джерел, у квітні колишній міністр почав хвилюватися, що про нього забули у високих кабінетах. Ситуація змінилася після публікації фрагментів так званих «плівок Міндіча», які були на руках у адвокатів підозрюваних. В Офісі президента цю публікацію пов'язали з колишнім заступником керівника ОП Андрієм Смирновим, а його товариша Андрія Богдана внесли до санкційних списків. Галущенко отримав сигнал, що про нього не забули.
На початку травня увагу владної верхівки відволікла підозра керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку в причетності до легалізації 460 мільйонів гривень під час будівництва елітного котеджного містечка «Династія» під Києвом. Як стверджують джерела, 140 мільйонів для Єрмака збирали всією владною вертикаллю: в Офісі президента, в парламенті за участю голови президентської фракції Давида Арахамії, серед міністрів. Навіть колишній тренер збірної України з футболу Сергій Ребров, за словами співрозмовників, був змушений внести 30 мільйонів.
Чутки про те, що Галущенко може піти на угоду зі слідством, активізували пошуки владою «викупу». Проблема полягала не в браку грошей у численних бекофісах, а в тому, що це мали бути легальні 200 мільйонів гривень. У червні з'явилася інформація, що для порятунку Галущенка може бути використаний бізнесмен Василь Астіон, близький товариш Андрія Смирнова, який сам має дві підозри від НАБУ і САП. Астіон цю інформацію заперечував.
Співрозмовники серед впливових бізнесменів переконували, що операцію із пошуку та легалізації коштів президент Володимир Зеленський доручив керівнику свого офісу Кирилу Буданову, який залучив до справи колишнього нардепа та забудовника Максима Микитася. Вже 29 червня за Галущенка внесли 150 мільйонів гривень. За традицією це зробили нікому не відомі компанії з нікому не відомими власниками. Галущенко вийшов на волю.
Здавалося, що Офіс президента міг полегшено видихнути, однак 19 серпня стало відомо, що операцію з «порятунку» вдалося задокументувати НАБУ і САП. Це означає, що влада, відмовившись перемагати корупцію, продовжує їй програвати, втягуючи країну в черговий гучний скандал. Розслідування триває, і правоохоронці, ймовірно, мають нові докази причетності високопосадовців до корупційних схем.
