Фінляндія виділяє близько 28,5 млн євро на постачання технології електростанцій Україні. Кошти надходять із фондів співпраці у сфері розвитку. Повна вартість технологічної частини проєкту становить 46,5 млн євро, тому Україна оплачує ту суму, яку не покриває фінський внесок.
За різницею між оголошеними цифрами йдеться приблизно про 18 млн євро українського співфінансування. Такий формат дозволяє швидше залучити потрібне обладнання, не перекладаючи всю вартість на одного партнера.
Проєкт з’являється в момент, коли Україна продовжує перебудовувати енергосистему після масованих російських ударів. Поряд із ремонтами великих електростанцій і підстанцій країна нарощує розподілену генерацію. Її логіка — мати більше окремих джерел електроенергії, щоб пошкодження одного об’єкта не залишало без живлення надто велику територію.
Фінляндія включила енергетичну безпеку до своєї програми співпраці з Україною на 2024–2028 роки. На цей період передбачено щонайменше 320 млн євро двостороннього фінансування розвитку. У програмі також є освіта, цивільний захист, верховенство права, кліматична стійкість та економічне відновлення.
Окремо діє Finland–Ukraine Investment Facility. Через нього у 2025–2026 роках планувалося профінансувати українські державні проєкти загальною вартістю до 50 млн євро. Це механізм, який поєднує українські інфраструктурні потреби з фінськими технологіями та фінансуванням.
У травні «Укрнафта» і Wärtsilä підписали рамкову угоду про постачання обладнання для розподіленої генерації. Перший етап програми вже має кредит ЄБРР на 80 млн євро. У червні уряд окремо оголосив про майже 939 млн грн фінського фінансування для газопоршневих установок «Укрнафти» в Івано-Франківській та Львівській областях. Сукупна заявлена потужність цих проєктів — до 60 МВт.
Для енергосистеми важлива не тільки кількість мегаватів. Розподілені установки можуть швидко працювати там, де виникає локальний дефіцит, підтримувати критичну інфраструктуру і зменшувати навантаження на мережу. Водночас вони потребують палива, сервісу, підключення та захисту, тому кожен новий об’єкт має бути частиною ширшого плану.
Тепер головний часовий фактор — реалізація. Після рішення про фінансування мають пройти закупівлі, поставка, монтаж і пусконалагодження. Якщо ці етапи не затягнуться, фінська допомога та українське співфінансування дадуть енергосистемі додатковий запас міцності саме тоді, коли він потрібен найбільше.
