Скандинавські оборонні структури шукають в Україні передусім некінетичний бойовий досвід, а не готові лабораторні розробки. Про це розповів засновник компанії G-Next Intelligence Олексій Теплухін після туру Defence Innovation Highway Північною Європою, під час якого він зустрічався з представниками оборонних відомств, військовими, інвесторами й науковцями з Норвегії, Швеції та Данії.

За словами Теплухіна, більшість європейських безпекових інституцій досі оцінюють війну переважно крізь призму кінетики, тобто кількості техніки, дальності ураження та витрат боєприпасів. Водночас сучасна війна дедалі більше точиться в когнітивному домені, де вирішальними є сприйняття подій, алгоритми й швидкість ухвалення рішень. Він наводить приклад: руйнування Бахмута мало значно менший вплив на стратегічне уявлення про переможця, ніж систематичні удари українських безпілотників по логістиці в Криму та дипстрайки по російській інфраструктурі.

Той самий ефект, за його словами, виник і після нещодавніх ударів по київських мостах. Конструкції не були знищені фізично, але в містян закріпилося відчуття, що лівий берег може бути відрізаний від правого. Теплухін вважає, що подібна логіка діє й усередині Росії: удари по нафтопереробних заводах чи складах можна підрахувати в грошах, але самі по собі вони не призведуть до падіння режиму. Ключовим питанням він називає те, як змінити суспільне сприйняття ризиків, щоб покарання й наслідки війни стали для росіян відчутнішими за страх перед власною владою.

Окремо він звертає увагу на вразливість західних суспільств. Серед загроз він називає маніпуляції на виборах через соцмережі та ботів, а також гібридні інциденти з дронами над територіями союзників, для яких у європейських інструкціях часто немає чіткого алгоритму дій. За його оцінкою, Україна сьогодні є єдиним майданчиком, де когнітивна війна відпрацьовується з такою швидкістю та в таких масштабах.

Під час туру, який тривав чотири дні в трьох країнах, Теплухін зустрівся з понад 50 ключовими представниками оборонних навчальних закладів, військових структур, бізнесу та інвесторів. Найчастіше його запитували, які інструменти й методи працюють зараз і на що слід звертати увагу. За його словами, іноземні розробники та ШІ-компанії хочуть отримати українські бойові дані для навчання своїх моделей, однак сама по собі сира інформація має обмежену цінність.

Теплухін наголошує, що штучний інтелект є необхідним інструментом, адже обсяг даних для аналізу давно перевищує можливості людини та класичних алгоритмів. Але будь-яка розробка, створена в західній лабораторії, мало що варта, якщо вона не перевірена на полі бою. Справжня цінність, на його думку, полягає в методах, інструментах і їхній валідації. Технічно зібрати великий масив даних, налаштувати аналітику й створити зручний інтерфейс відносно нескладно, але реально цінним є лише те, що військові з бойовим досвідом можуть підтвердити як працююче рішення.

Питання передачі знань союзникам водночас пов’язане з ризиком. Якщо росіяни дізнаються про українські методи й алгоритми, вони швидко знайдуть протидію. Вирішенням, за словами Теплухіна, є розподіл архітектури: оборонна експертиза та методологія можуть бути спільними, але кінцеві рішення для українських підрозділів і європейських замовників мають бути різними. Європі, за його словами, не потрібне сліпе копіювання українських рішень. Те, що працює в окопах, не обов’язково підходить для стандартних навчань у Скандинавії, тому союзникам потрібна адаптація досвіду до їхніх доктрин і реалій.

Теплухін пояснює, що платформа в такому разі містить оборонну експертизу, але не містить чутливих бойових даних чи остаточних алгоритмів Сил оборони України. Вона дозволяє розгорнути як бойовий контур для фронту, так і адаптовану систему для партнерів у закритому захищеному середовищі з суворим аудитом дій. Він також звертає увагу на те, що перевагу дає швидкість аналітики, а не окремий месенджер чи модель ШІ, які самі по собі вже не є стратегічною переважою.

На думку автора, інновації в Україні втілюються швидше не через відсутність бюрократії, а через те, що під час війни вона перестає бути непрохідною перешкодою. За потреби нові підходи залучаються ще до завершення формальних процедур, а результати, як він вважає, самі переконують клієнтів. Теплухін згадує, що в перші дні повномасштабного вторгнення тисячі громадян прагнули передати військовим оперативну інформацію, а стандартних інструментів для обробки такого потоку повідомлень не існувало, тож система для їх систематизації була створена швидко.

12Перегляди

Лілія Довженко

Автор

Журналістка

Лілія Довженко працює з темами суспільства, політики, економіки та щоденних новин. У редакції STX відповідає за перевірку фактів, контекст і зрозуміле пояснення подій для читачів.