Кіберзлочинці дедалі частіше використовують не лише шифрування файлів, а й особисті погрози на адресу співробітників та їхніх родин, щоб змусити компанії виплатити викуп. Про це свідчить звіт компанії Semperis, яка опитала 1200 організацій, що зазнали атак програм-вимагачів протягом першої половини року.
За даними дослідження, 37% атак супроводжувалися психологічними або фізичними загрозами на адресу персоналу. Психологічне залякування зафіксовано у 23% випадків, фізичні погрози — у 17%. Під удар потрапляють не лише керівники та працівники, а й їхні близькі.
Тім Бізлі, старший консультант з реагування на інциденти в Semperis, пам’ятає свій перший подібний випадок. Тоді він очолював розслідування у команді Microsoft Detection and Response Team (DART) і працював над атакою, пов’язаною з російською групою Midnight Blizzard, яку асоціюють із Службою зовнішньої розвідки РФ. Одного дня до його дверей доставили посилку з матрьошками та сувенірами з відповідного регіону. Записки всередині не було. Бізлі припустив, що подарунок надіслала саме група. За його словами, це «такий собі натяк на кшталт “ми знаємо, де ви живете”», і отримати щось подібне — справжній шок.
Фізичні наслідки цифрових атак не є новиною, але останніми роками злочинці дедалі частіше свідомо використовують реальну шкоду й психологічну травму як інструмент тиску. Дехто з них навіть використовує кіберзлочинність як сходинку до реального насильства. Показовий приклад — The Com, розгалужена мережа онлайн-груп, учасники якої переважно підлітки. Вони займаються зламами, сватингом, цифровим здирництвом, а подекуди й фізичним насильством. Цього літа Європол і партнери позначили до видалення 4340 «жахливих» посилань у межах тривалої кампанії проти цієї спільноти.
Бізлі наголошує, що бачив і випадки, коли злочинці використовували модель «насильство як послуга». Він також розслідував атаки, під час яких топменеджери отримували від вимагачів фото шкіл своїх дітей, щоб посилити психологічний тиск. За його словами, загрози близьким, зібрані завдяки розвідці в соцмережах, стають усе очікуванішими.
Опитування Semperis виявило конкретні форми тиску. 25% постраждалих зазнали доксингу — публікації особистих даних: імен, домашніх і робочих адрес, телефонних номерів. Ще 25% довелося звертатися по психологічну та медичну допомогу. 24% найняли особисту охорону. 23% стикнулися зі сватингом, коли зловмисники телефонують до екстрених служб і повідомляють про вигадану загрозу, щоб викликати озброєну реакцію. 53% респондентів повідомили, що за останній рік зловмисники таки виконували свої погрози.
Найпоширенішими типами загроз, які надходили працівникам постраждалих компаній, були погрозливі повідомлення, листи чи посилки — 57%. Загрози родичам або друзям становили 37%, фізичне проникнення — 19%, викрадення — 17%, тілесні ушкодження — 13%, переслідування — 6%.
За словами Бізлі, до таких методів вдаються переважно відомі угруповання. Він називає Scattered Spider, ShinyHunters і Lapsus$. Водночас представники ShinyHunters стверджували, що «не атакують людей», проте визнали: часом їм доводиться «тиснути на корпорації до межі», щоб посадити їх за стіл переговорів.
Головна порада Бізлі керівникам і захисникам — «триматися твердо»: не піддаватися тиску і пам’ятати, що ситуація врегулюється. Якщо відчуваєте, що на вас тиснуть, одразу залучайте правоохоронців, не соромтеся телефонувати в поліцію чи ФБР і робіть це якомога раніше. І не платіть. Остання порада принципова: після виплати злочинці повертаються по більше. За даними Semperis, 69% опитаних жертв упродовж 12 місяців атакували повторно, а 31% платили кілька разів. «Не платіть нічого. Ніколи не платіть їм», — підсумував Бізлі.
3
