Інженер компанії Meta Алі Хаміє зізнався, що вперше за свою кар'єру розробника відчуває дискомфорт через те, як штучний інтелект змінює програмування. За його словами, код тепер генерується настільки швидко, що перевірка кожного рядка може звести нанівець усі переваги ШІ. Водночас розробники ризикують випускати системи, внутрішню логіку яких самі не до кінця розуміють.
Хаміє описав ситуацію, коли він пише код, але процес дедалі більше нагадує чорну скриньку. Швидкість генерації створює ілюзію продуктивності, проте ретельна перевірка кожного фрагмента вимагає стільки ж часу, скільки й написання вручну. У результаті інженери опиняються перед вибором: або довіряти згенерованому коду наосліп, або витрачати ресурси на його аудит, що частково знецінює саму ідею автоматизації.
Проблема стосується не лише окремого розробника, а й усієї галузі. Коли системи створюються швидше, ніж команда встигає їх осмислити, зростає ризик прихованих помилок, непередбачуваної поведінки та складнощів із підтримкою. За словами інженера Meta, відчуття контролю над власним продуктом поступово втрачається, і це викликає занепокоєння навіть у досвідчених фахівців.
Ця дискусія відбувається на тлі ширших дебатів про роль ШІ-агентів у розробці. На конференції Cloudflare Connect 2026 у Сан-Франциско Пітер Штайнбергер, співробітник OpenAI та автор проєкту OpenClaw, розповів, що за місяць витратив токенів штучного інтелекту приблизно на 10 мільйонів доларів. Він зазначив, що далеко не все це приносить користь, і визнав: у нього практично необмежений бюджет на токени, чого не можуть дозволити собі багато інших розробників.
Штайнбергер також порушив питання інфраструктури агентів, зауваживши, що вона ще не встигла за технологією. Хмарні агенти можуть бути дорогими та нести ризики для приватності й відповідності вимогам, тоді як локальні рішення мають інші обмеження. Окремо він торкнувся проблеми так званого ШІ-сміття у відкритому коді, через який чимало мейнтейнерів припинили приймати pull request'и.
На думку Штайнбергера, процес перевірки коду потрібно змінювати: автори мають пояснювати, як вони дійшли до запропонованого рішення. «Якщо я бачу вашу думку, як ви пройшли від А до Б, моя довіра до результату значно вища, ніж якщо ви просто перекидаєте мені готову роботу», — пояснив він. Ця теза перегукується з побоюваннями Хаміє: прозорість логіки стає ключовою умовою довіри до згенерованого коду.
Щодо майбутнього, Штайнбергер сумнівається, що кожен розробник матиме сотні ШІ-агентів. За його прогнозом, у кожного буде певний інтелект, який працює протягом дня й навіть передбачає потреби користувача. «Тож замість того щоб ставити питання, ви, можливо, вже отримуватимете відповідь», — сказав він.
Окремо порушується питання довіри та дозволів для агентів. Штайнбергер радить не надавати агенту всі дозволи, а використовувати одного агента для видачі дозволів іншому. Агенти домовляються між собою і нерідко доходять висновку, що дію краще не виконувати або що існує простіший шлях у межах обмежень. Саме така зв'язка, за його словами, значно підвищує довіру до того, щоб відпустити агента на повну.
Історія Хаміє та дискусія на Cloudflare Connect 2026 ілюструють спільний виклик для індустрії: ШІ прискорює написання коду, але водночас ускладнює розуміння того, що саме потрапляє у виробничі системи. Для розробників це означає потребу в нових практиках перевірки, прозорості та контролю, а для компаній — необхідність зважати не лише на швидкість, а й на розуміння власного продукту.
6
