Європа наразі не має системи, здатної повноцінно замінити американську супутникову мережу SBIRS, яка виявляє запуски балістичних ракет із космосу ще на початку їхнього польоту. Водночас кілька країн розробляють власні засоби раннього попередження — від загоризонтних радарів до інфрачервоних супутників. Більшість цих проєктів поки що перебувають на стадії випробувань або планування.
Жодна європейська держава не має аналога SBIRS. Лише Франція у 2009 році запускала експериментальні супутники SPIRALE, але після завершення програми постійної системи так і не створили. Тому основним засобом залишається радіолокаційне виявлення, яке має суттєві обмеження через віддаленість європейських радарів від України.
У французькому дослідницькому центрі ONERA реалізовано проєкт NOSTRADAMUS — загоризонтний радар, який потенційно не обмежується кривизною Землі та може бачити об'єкти на відстані кількох тисяч кілометрів. Це стає можливим завдяки радіохвилям, що відбиваються від іоносфери й повертаються до поверхні. Радар складається з 288 антен на площі близько 12 гектарів і, за даними ONERA, здатен виявляти повітряні цілі на висотах до 250 км. Однак реальні можливості таких систем сильно залежать від стану іоносфери та не відрізняються високою точністю.
У вересні 2025 року Франція розпочала оновлення NOSTRADAMUS і планує до 2030 року перетворити його на повноцінний елемент національної системи раннього попередження. Лише до 2035 року цю систему планують доповнити супутниками з інфрачервоними датчиками та мобільними радарами.
Німеччина та Франція мають намір об'єднати напрацювання у створенні супутникового угруповання. У 2025 році, коли Німеччина випробовувала наносупутник ERNST 12U з інфрачервоною камерою, країни оголосили про створення спільної системи раннього попередження про балістичні та гіперзвукові загрози JEWEL. Її основою стануть супутники з інфрачервоними датчиками: обидві країни планують запустити по одному-два апарати на геостаціонарну орбіту. Вони спостерігатимуть за ракетними пусками, а подальшу траєкторію балістики відстежуватимуть наземні радари. Потенційно перша версія JEWEL може запрацювати на початку 2030-х років.
Окремо Нідерланди відстежують балістичні цілі з військових кораблів. А у Великій Британії на базі RAF Fylingdales діє радіолокаційна станція AN/FPS-132 американського виробництва, яка цілодобово відстежує балістичні ракети та космічні об'єкти й передає попередження британським і американським військовим, входячи до складу американської системи протиракетної оборони.
На відміну від NOSTRADAMUS, радар AN/FPS-132 є надгоризонтним. Він може бачити загрози на відстані до 5,6 тисячі кілометрів, а дальність до пускових районів російських балістичних ракет навколо України та на її окупованій території становить близько 2,5 тисячі кілометрів. Однак через радіогоризонт прямої видимості мінімальна висота цілі має перевищувати 300 км. Балістичні ракети оперативно-тактичного комплексу «Искандер» підіймаються лише до 100 км, тобто навіть у найвищій точці польоту вони будуть для цієї станції нижче горизонту.
Таким чином, Європа поступово нарощує власні спроможності у сфері раннього попередження про ракетні загрози, але найближчими роками покладатися на повноцінну заміну американської системи їй не доведеться. Більшість європейських проєктів лише формуються, а їхні технічні обмеження поки не дозволяють гарантовано виявляти низьколетючі балістичні цілі над територією України.
6
