Автоматизація виробничих процесів на українських підприємствах не дає очікуваного ефекту, якщо починати її з вибору програмного забезпечення. Про це заявив Сергій Попель, засновник ІТ-компанії Smart, який понад два десятиліття працює з автоматизацією українських підприємств, серед яких промислові виробництва з сотнями працівників і мільярдними річними оборотами, а також харчові та переробні підприємства.
За словами Попеля, ключ до успішної цифрової трансформації — це порядок у матеріалах, нормах списання, собівартості, процесах і відповідальності. Лише після налагодження цих базових елементів впровадження цифрових систем для управління виробництвом стає ефективним. Практичний досвід виробничих впроваджень він також використовує у дослідженнях, присвячених обліку, цифровій трансформації та застосуванню штучного інтелекту в управлінні.
Експерт наголошує, що автоматизація — це не просто встановлення програмного забезпечення, а комплексна зміна підходів до організації виробництва. Хаос у первинних даних, відсутність чітких норм списання матеріалів та непрозора собівартість продукції зводять нанівець будь-які інвестиції в ІТ-рішення. Тому першим кроком має стати аудит і впорядкування існуючих процесів, а вже потім — вибір цифрових інструментів.
Для українських підприємств, які працюють в умовах воєнних ризиків та економічної нестабільності, такий підхід особливо актуальний. Адже автоматизація без попередньої підготовки може призвести до додаткових витрат і не дати бажаного зниження собівартості. Натомість системний підхід дозволяє оптимізувати витрати, підвищити прозорість обліку та створити основу для подальшого впровадження штучного інтелекту в управлінські рішення.
Сергій Попель зазначає, що цифрові системи для підприємств мають бути адаптовані під конкретні виробничі процеси, а не навпаки. Це вимагає залучення не лише ІТ-фахівців, а й технологів, економістів та керівників підрозділів. Лише за умови міжфункціональної співпраці автоматизація стає інструментом підвищення ефективності, а не джерелом додаткового навантаження.
Окрему увагу експерт приділяє питанню відповідальності. Без чіткого розподілу обов’язків між співробітниками навіть найсучасніша система не працюватиме належним чином. Тому впровадження цифрових рішень має супроводжуватися зміною організаційної культури та навчанням персоналу. Це тривалий процес, але саме він забезпечує стійкий результат.
Загалом, досвід українських підприємств свідчить, що автоматизація виробництва — це стратегічний крок, який потребує ретельної підготовки. Ігнорування базових принципів порядку в процесах призводить до того, що цифрові системи залишаються лише формальністю, не впливаючи на реальні показники ефективності. Натомість комплексний підхід, який поєднує впорядкування матеріальних потоків, нормування, облік собівартості та чітку відповідальність, створює міцний фундамент для цифрової трансформації.
Для багатьох українських виробників, які прагнуть залишатися конкурентоспроможними на внутрішньому та зовнішньому ринках, такі рекомендації є практичним орієнтиром. Вони допомагають уникнути типових помилок і зробити інвестиції в автоматизацію виправданими. Адже справжня цифрова трансформація починається не з придбання програм, а з усвідомлення необхідності змін у самій організації виробництва.
