14 липня 2026 року Верховна Рада України підтримала в першому читанні законопроєкт №15294, який передбачає посилення відповідальності за виготовлення та розповсюдження дитячої порнографії, а також декриміналізацію дорослого порноконтенту. Згідно з ухваленою редакцією, кримінальна відповідальність зберігається або посилюється за збут і поширення порнографічних матеріалів серед малолітніх та неповнолітніх осіб, а також за примушування до участі у створенні порнографії. Водночас створення порнографічних матеріалів за участю повнолітніх осіб та їхнє розповсюдження серед дорослих глядачів більше не вважатиметься злочином.
Спроби декриміналізувати порнографію в Україні тривають уже кілька років. Основними аргументами прихильників змін є необхідність усунути корупційні ризики в правоохоронних органах, зменшити загрозу для громадян, які можуть отримати звинувачення через особисті фото в переписці, та припинити витрачати державні ресурси на «контрольні закупівлі порнопродукції». Однак, на думку авторки колонки, за цим антикорупційним наративом втрачається розуміння суті порноіндустрії та її потенційної шкоди для суспільства.
Авторка зазначає, що в публічному просторі формується сприйняття порнографії як «просто роботи» або «звичайного бізнесу». Прикладом цього є запрошення порноакторки Юлії Сенюк до університету Григорія Сковороди в Переяславі для зустрічі зі студентами, де вона давала поради щодо вибору професійного шляху. Крім того, компанія «Бетон від Ковальської» зняла Сенюк у серії рекламних роликів, за що отримала штраф від Держпродспоживслужби за сексизм та дискримінацію.
В Україні наразі небагато активних груп, які відкрито виступають проти порнографії. Найактивнішою є радикальні феміністки, які вважають порнографію, як і проституцію, формою зґвалтування жінок і вимагають повної заборони. Водночас релігійні спільноти та консервативні рухи, які часто протестують проти прав ЛГБТ+ та жінок, залишають порнографію поза увагою. Авторка, яка називає себе ліберальною феміністкою, не поділяє радикального підходу, але вважає порноіндустрію в її нинішньому вигляді «абсолютним злом».
На думку авторки, легалізація порноіндустрії в Україні в умовах війни, бідності та щоденного виживання може призвести до серйозних соціальних наслідків. Вона наголошує, що кроки до легалізації робляться без належного суспільного обговорення шкідливості цієї сфери та без включення в законодавство запобіжників щодо можливих ризиків. Авторка закликає депутатів врахувати наукові дані про вплив порнографії при доопрацюванні законопроєкту до другого читання.
Великі мета-дослідження, зокрема опубліковані в PubMed та Wiley, показують, що регулярне споживання порноконтенту призводить до зниження задоволеності романтичними та сексуальними стосунками, особливо серед чоловіків. Реальний сексуальний досвід більшості жінок суттєво відрізняється від того, що демонструється в комерційній порнографії, яка знімається під чоловічий погляд і часто стає першим джерелом сексуальної освіти для молоді. Це формує нереалістичні очікування щодо зовнішності та поведінки жінок.
Систематичні огляди свідчать, що регулярне споживання порно пов'язане з поширенням міфів про зґвалтування, звинуваченням постраждалих та більшою толерантністю до сексуального насильства. Крім того, чим більше людина використовує порно для збудження, тим вищий ризик розвитку проблемного або компульсивного використання. Порноагрегатори переповнені відео, які зображають насильницьку, дегуманізуючу та принизливу порнографію, що в патріархальних суспільствах з низьким рівнем сексуальної освіти, як-от Україна, може вести до романтизації агресії та підтримки ідей про домінування чоловіків.
Окремо авторка звертає увагу на шкоду для самих порноакторів. Розслідування та судові справи показали, що на платформах на кшталт Pornhub неодноразово потрапляли відео реальних зґвалтувань, сексуальної експлуатації дітей та жертв торгівлі людьми. Навіть для добровільних учасників зйомок зберігаються високі ризики інфікування, сексуального насильства, психологічного виснаження, депресії та ПТСР. Після завершення кар'єри люди часто стикаються з дискримінацією, труднощами працевлаштування та соціальною ізоляцією.
Авторка не закликає до повної заборони порнографії, визнаючи, що сексуальність є невід'ємною частиною життя, а контент, який її відображає, може існувати як форма самовираження. Вона наводить дані, що порно може допомогти в дослідженні власної сексуальності, але наголошує, що воно не повинно бути першим або єдиним джерелом знань про секс. На її думку, необхідно провести широке суспільне обговорення та запровадити чіткі запобіжники, щоб мінімізувати ризики, пов'язані з легалізацією порноіндустрії.
