Кілька сотень жінок із російських колоній, за даними «Верстки», пройшли підготовку та були направлені на війну як санітарки. Тепер частина з них розповідає про інший бік цієї служби — сексуальний примус, шантаж безпечнішими місцями роботи та страх скаржитися на командирів.
Рекрутованим жінкам у межах описаної програми пропонували річний контракт, щомісячні виплати від 220 тисяч рублів, компенсації за поранення й можливість звільнитися від невідбутої частини строку. Для людини в колонії це була сильна мотивація, але після підписання контракту контроль над її повсякденним життям переходив до військової системи.
Одна зі співрозмовниць розповіла, що командир обіцяв залишити жінок при госпіталі, а не відправляти ближче до передової, якщо вони приходитимуть до нього вночі. Деякі погоджувалися. Згодом, за словами жінки, стало відомо, що цей командир не мав реальної можливості визначати, де вони служитимуть.
Людмила Полтаракова дала «Верстці» окреме свідчення про командира полку Сергея Житкова. Вона стверджує, що спочатку він викликав її для масажу, потім почав поводитися агресивно, а в лютому 2025 року зґвалтував. За її словами, сексуальне насильство тривало протягом березня. Це звинувачення Полтаракової, яке не підтверджене оприлюдненим судовим рішенням.
Пізніше, каже вона, від неї вимагали сексуальних послуг для іншого високопоставленого військового. Після конфлікту її перевели в інший медбат, але перед переведенням змусили підписати документ про те, що Житков не застосовував щодо неї насильства. Жінка пояснювала це страхом за те, як із нею поводитимуться далі.
У червні 2026 року Полтаракова, за даними «Верстки», подала заяву військовому прокурору. Після цього вона говорила про спробу терміново направити її на передову. 30 червня незалежний ресурс опублікував її звернення, де було вказано, що Полтаракова служить у 370-му окремому медичному батальйоні. Вона розповідала про понад 80 жінок-засуджених, які підписали контракти з Міноборони, і про їхню роботу в евакуаційних групах.
1 липня з’явилося ще одне повідомлення: жінка заявила, що отримала терміновий наказ вирушити на передову і боїться за своє життя. «Верстка» пише, що пізніше вона залишалася живою і перебувала на передовій. Видання також повідомляє про справу проти Полтаракової за відмову виконати бойовий наказ і про те, що справи за її заявою про зґвалтування немає. У відкритому доступі немає процесуальних документів, які б дозволили окремо підтвердити ці два статуси.
При цьому вербування жінок із колоній не почалося з нуля у 2024 році. Ще в 2023-му «Настоящее Время» повідомляло про такий набір і про участь представників Міністерства оборони. RFE/RL описувало жінку, яка підписала контракт у колонії влітку 2023 року, а потім працювала медсестрою в Донецькій області. Вона теж згадувала небажані залицяння військових і невідповідність реальних умов обіцянкам.
Тепер розвиток історії залежить не від нових обіцянок вербувальників, а від конкретних рішень військової прокуратури та командування. Для Полтаракової це питання особистої безпеки й кримінального провадження. Для інших жінок — сигнал про те, чи існує в цій системі спосіб поскаржитися на людину зі старшим званням і не втратити через це захист.
