Призначення генерала Михайла Драпатого на посаду головнокомандувача Збройних сил України, яке відбулося після звільнення Валерія Сирського, може тимчасово зняти напругу в суспільстві, але не вирішить глибинних проблем, що спричинили хвилю протестів, відомих як «майдан картонок». Таку думку висловлює політолог, керівник аналітичного центру «Ділова Столиця» Вадим Денисенко у своєму блозі.

На думку експерта, нинішні протести є політичним входженням нового покоління в політику, яке копіює патерни, закладені в українському суспільстві за 30 років незалежності. Денисенко зазначає, що суспільство так і не навчилося вести діалог поза вулицею, а радикальні гасла та слогани, які дратують багатьох, є «новоязом» нового покоління, що йде далі за своїх попередників. Це об'єктивна реальність будь-якої революційної ситуації, і це не погано і не добре, а просто факт.

Політолог наголошує, що наразі «майдани картонок» є відносно невеликим в електоральному плані явищем із дуже розмитими політичними уявленнями про майбутнє. Він порівнює цей рух із створенням сучасного аналога «Самопомочі 3.0», у якого з'явився лідер. Поки що у протестувальників немає магістральної ідеї чи ідеології, але, як показує досвід «Самопомочі» чи «Голосу», сформувати таку ідею не так вже й складно.

Водночас Денисенко звертає увагу на те, що в останніх виступах Михайла Федорова простежується певна ідеологічна рамка: «Необхідне чітке бачення завершення війни за нашу незалежність». Це може стати прообразом майбутньої наративної рамки, адже тема відсутності чіткого бачення завершення війни знаходить відгук у дуже багатьох українців.

На думку політолога, реальні цифри електоральної підтримки цього руху стануть зрозумілими за кілька тижнів, але вже зараз можна чітко говорити про те, що всеукраїнський порядок денний можуть нав'язувати лише дві структури: президент (виключно через призму зовнішньополітичної діяльності) та антикорупціонери через монополію на право визначення корупції та корупціонерів. Денисенко підкреслює, що «картонковий» майдан є величезною перемогою антикорупціонерів.

Експерт зазначає, що цей майдан не був спланованим і виник спонтанно, але він дав антикорупціонерам величезну перевагу: вони отримали потенційного лідера, намацали основу для наративної рамки за межами теми корупції, розширивши ідеологічну базу, і, що особливо важливо, отримали контроль над вулицею, якої панічно боїться влада. При цьому влада, на думку Денисенка, просто не розуміє природи цього явища.

Політолог свідомо не торкається військових аспектів заміни Сирського на Драпатого, залишаючи це для коментарів військових експертів. Однак він звертає увагу на один важливий момент: і влада, і люди з (умовної) обойми Федорова, та й він сам, у своїх заявах про Сирського свідомо говорили про нього як про людину, яка звільнила Київ та Харків, при цьому не згадуючи Залужного, Наєва та низку інших людей, без яких ці операції були неможливими. Роль Сирського, безумовно, була дуже важливою, але це той випадок, коли в перемоги є кілька батьків.

Підсумовуючи, Вадим Денисенко прогнозує, що з великою часткою ймовірності наступний «картонковий» майдан збереться за кілька місяців, хоча не виключає і тижнів. Прискоривши звільнення Сирського, президент Зеленський лише тимчасово випустив пару. Електоральна логіка, в якій живе Україна, обов'язково призведе до повторення двічі вдалого майдану, вважає політолог.