У червні 2026 року українські військові досягли безпрецедентних результатів у боротьбі з російськими окупантами, встановивши абсолютний рекорд за кількістю знищеної техніки та живої сили ворога. За даними Генерального штабу ЗСУ, середня кількість бойових зіткнень у травні та червні зросла на 30%, однак широкомасштабний наступ загарбників захлинувся. Головнокомандувач Олександр Сирський заявив, що нині 45% усіх штурмів — це дії Сил оборони, тоді як виснажений ворог атакує на 30% менше.
За словами Сирського, з початку року українські війська звільнили понад 670 квадратних кілометрів території, з яких близько 170 км² припадає на травень та червень. Для порівняння, росіяни за цей самий період захопили менше ніж 130 км². Остаточні цифри червня ще потребують верифікації, але тенденція очевидна — ініціатива поступово переходить до України.
Міністр оборони Михайло Федоров раніше визначив просту формулу перемоги: для повного колапсу російського фронту потрібно щомісяця ліквідовувати 50 тисяч окупантів. У червні ЗСУ значно наблизилися до цієї мети, знешкодивши майже 40 тисяч російських військових. Це найбільший показник у цьому році з приростом уражень на 20%. Втрати росіян у десятки разів перевищують втрати української армії, причому від 60 до 80% — це вбиті, а не поранені.
Окрім того, українські воїни перебили всі власно встановлені рекорди зі знищення різного роду техніки. Зокрема, знищено понад 2 тисячі одиниць ствольної артилерії та 83 реактивних систем, зафіксовано тотальне винищення засобів протиповітряної оборони ворога, збито понад 60 тисяч дронів. Головним інгредієнтом успіху став логістичний колапс російської армії, особливо на півдні. ЗСУ спалили цього місяця майже 13 тисяч різних автомобілів, тоді як минулий травневий рекорд зупинився на позначці у 8 600 авто.
Найактивнішими напрямками фронту в червні були Слов’янський, де просувалися росіяни, та Олександрівський, де локальні наступи проводили Сили оборони. Попри шалений тиск, усі інші ділянки фронту залишалися переважно статичними. Наступ на Слов’янськ суттєво інтенсифікувався: окупанти захопили Каленики і Закітне та пробиваються через Криву Луку, займаючи панівні висоти вздовж Сіверського Дінця. Це дозволить їм розвинути наступ на Миколаївку, де розташована Слов’янська ТЕС — останній бастіон перед боями за саме місто.
На іншому фланзі ворог з двох боків штурмував Рай-Олександрівку — укріпрайон на панівній висоті. Його падіння дозволить окупантам розвинути наступ не тільки на Слов’янськ із півдня, але й на північні околиці Краматорська. Наразі російські штурмовики активно проникають у Рай-Олександрівку та намагаються закріпитися. Втім, після зміни керівництва оборони цього напрямку темпи просування росіян значно впали, а на багатьох ділянках зупинилися.
У червні росіяни зуміли провести масову інфільтрацію в Костянтинівку, заполонивши як центральні квартали, так і північні райони. Місто перебуває в напівоточенні, а логістика через Дружківку є вкрай ускладненою. Чи стане червень переломним в обороні міста, стане зрозуміло в наступні тижні. Це залежить від того, чи є проникнення ворога незворотними, чи загальна ситуація на фронті, виснаження росіян та логістичний колапс допоможуть ЗСУ переламати хід боїв. У будь-якому разі бій за Костянтинівку розтягнеться як мінімум до кінця літа.
На Добропільському фронті російська армія весь червень намагалася вийти за межі Покровська і Мирнограда, але попри концентрацію найбільшої кількості військ у цій війні, вони так і не спромоглися на ривок до Добропілля. Їхнє обмежене та епізодичне просування на відстань до одного кілометра є наслідком грамотної оборони 7-го десантного корпусу ЗСУ. Поступово Україна втрачає Родинське та навколишні села, які понад рік стримували окупантів. В останні тижні ворог значно посилив тиск на захисне кільце Добропілля, зокрема на Шевченко, Білицьке та Новий Донбас. Пробиття цих ліній буде пріоритетним завданням у липні.
Водночас на ситуацію на Добропільському фронті впливають події на Дніпровщині, де ЗСУ від початку року проводять локальні наступи. Перша фаза кампанії в районі межиріччя Янчур і Гайчук зупинилася у квітні, але в червні отримала друге дихання. Ворог не зумів відкинути Сили оборони на початкові позиції, а українські війська просунулися біля Тернового, Березового, Новогригорівки та Солодкого. На всій ділянці тривають безперервні зустрічні бої, які характеризуються глибоким взаємним вклиненням піхоти.
У червні набрала обертів нова кампанія в межиріччі Вовчої та Мокрих Ялів, де українські війська звільнили низку сіл та продовжують просуватися на схід, витискаючи окупантів на інший берег. Ворожі воєнкори в пабліках скаржаться, що ЗСУ деокупували Піддубне і просунулися до Мирного. Одночасно українські КАБи вибивають позиції росіян у стратегічному населеному пункті Комар, розташованому на лівобережжі. Загалом червень став місяцем, коли українська армія не лише стримала ворога, але й завдала йому рекордних втрат, наближаючи перелам у війні.
