Україна має потенціал перевершити Росію у виробництві технологічної зброї, але не в усіх напрямках, а лише в окремих сегментах, де ключову роль відіграють швидкість адаптації та якість інженерних рішень. Про це свідчать коментарі гравців ринку озброєнь, які проаналізували поточний стан вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ВПК) та перспективи його розвитку.
Минулого тижня президент Володимир Зеленський заявив, що Україна вийшла на обсяги виробництва технологічної зброї, які в довгостроковій перспективі можуть перевищити можливості Росії. Однак експерти закликають до реалістичної оцінки ситуації, враховуючи значну перевагу РФ в індустріальній базі, території, людських ресурсах та виробничій спадщині радянських часів.
За словами СЕО Української ради зброярів Ігоря Федірка, Росія активно масштабує виробництво безпілотників. За даними української воєнної розвідки, у 2026 році РФ планує виготовити 7,3 мільйона FPV-дронів і 7,8 мільйона бойових частин до БпЛА. Крім того, Росія нарощує виробництво далекобійних ударних дронів та дронів-приманок. Федірко зазначив, що ЗСУ вже фіксують «шахедоподібні» дрони без антен і зовнішнього керування, що свідчить про наближення РФ до повної автономії таких систем — після перетину кордону вони можуть самостійно ідентифікувати цілі та атакувати їх.
«Тому я б не говорив, що Україна може просто „перекрити“ Росію у всіх видах зброї лише кількістю. У класичній важкій промисловості РФ все ще має більший ресурс, старі запаси і більшу інерцію ВПК», — додав Федірко. Він також підкреслив, що в окремих технологічних напрямках Росія рухається навіть швидше, оскільки концентрується на конкретних завданнях.
Представник компанії Phantom Defense у коментарі РБК-Україна підтвердив, що Україна поки не зрівнялася з Росією за спроможністю масштабувати виробництво озброєння. Росія має суттєву перевагу в індустріальній базі, території, людських ресурсах, а також у виробничій та науково-технічній спадщині, яку вона успадкувала з радянських часів і продовжувала розвивати.
На думку Федірка, перевага України може бути не в усій зброї загалом, а в конкретних технологічних сегментах: FPV-дрони, дрони-перехоплювачі, наземні роботизовані комплекси (НРК), морські дрони, системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), deep strike та автономні системи. У цих сферах усе визначається не лише кількістю, а й швидкістю адаптації, якістю інженерних рішень, здатністю швидко змінювати продукт під потреби фронту та масштабувати ефективні моделі.
«Реалістично так: перевага України можлива в окремих технологічних нішах, але не автоматично і не дуже швидко. Для цього потрібні стабільне фінансування, довгі контракти, швидкі процедури, доступ до компонентів, контрольований експорт і спільні виробництва з партнерами. Якщо ці умови будуть створені, тоді в окремих сегментах перевага може формуватися в горизонті 1–2 років, а для ширшої промислової переваги у технологічній зброї знадобиться більше часу», — зазначив Федірко.
У Phantom Defense наголосили, що сильна сторона України полягає не в тому, щоб грати за правилами Росії, а в асиметричній відповіді. Україна побудувала модель, яка дозволяє значно швидше створювати, тестувати та вдосконалювати нові рішення. За кілька років з нуля були створені цілі напрями сучасних оборонних технологій, які сьогодні визначають характер війни. Головна перевага — не лише ефективність, а й швидкість адаптації до нових викликів.
«Якби Україна намагалася змагатися з Росією виключно в масштабах виробництва, це була б програшна стратегія. Саме тому ставка була зроблена на швидкість інновацій, конкуренцію між виробниками, підприємницьку ініціативу та тісний зв’язок між фронтом і розробниками. У поєднанні з підтримкою міжнародних партнерів це дозволило Україні створити модель, яка компенсує обмежені ресурси й забезпечує ефективну асиметричну відповідь», — додали в компанії.
Директор UGV Robotics Петро Леонтьєв у коментарі РБК-Україна зазначив, що високих результатів можна досягти, якщо йдеться про перевершення виробництва Росії. За його словами, Україна технологічно, технічно та продуктово готова до цього. «Для цього у нас є необхідні технології, продукти, досвід, багато виробників — а не централізовано, як у РФ. Щоб досягти такого результату, нас — виробників — необхідно забезпечити ресурсами», — підкреслив Леонтьєв.
Він наголосив, що йдеться про довгострокові державні замовлення, які можна планувати на кілька років уперед, або хоча б на рік. Також важливе повноцінне відкриття експорту, що вже поступово починає відбуватися. Це потрібно для того, щоб компанії могли залучати ресурси ззовні. Таким чином, Україна знайшла власну, значно більш гнучку модель розвитку оборонних технологій, яка дозволяє успішно протистояти противнику, що має більші ресурси, але потребує системної державної підтримки та міжнародної співпраці.
