Відставка Михайла Федорова з поста міністра оборони спричинила нову хвилю «картонкових протестів» в Україні. На відміну від минулорічних акцій на підтримку НАБУ та САП, нинішні мітинги мають яскраво виражену персоналізовану складову: учасники скандують прізвище колишнього міністра. Кульмінацією став виступ на фестивалі Atlas у Києві, де на великому екрані з'явився портрет Федорова в образі шейха з підписом «Ми хочемо сказати, що дуже любимо Михайла Федорова». Це викликало різку реакцію дружини ексміністра Анастасії Федорової, яка в Instagram назвала те, що відбувається, «хворим культом особистості» та психозом.

На тлі цих подій «Українська правда» звернулася до філософа, публіциста та президента Pen Ukraine Володимира Єрмоленка з питанням, чи загрожує Україні культ особи. В інтерв'ю він проаналізував причини персоналізації політики, баланс суспільних сподівань та ризики двовладдя. За словами Єрмоленка, надмірне зачарування лідерами часто змінюється гірким розчаруванням, що є характерною рисою українського суспільства. Він зазначив, що персоналізація політики посилюється в часи кризи, коли інституції дають тріщини. В Україні це накладається на історичну слабкість державних інституцій, тому люди ідентифікують політику та армію з конкретними особами.

«Ми покладаємо на них великі сподівання, але вони не боги, — наголосив філософ. — Маятник між абсолютною любов'ю й ненавистю в нас посилюється світовими тенденціями». Водночас, на думку Єрмоленка, сама по собі енергія суспільних сподівань має й позитивний бік. Вона свідчить про те, що українці досі вірять у майбутнє та зміни. «Наші інтелектуали справедливо критикують надлишок довіри, але небезпека повного розчарування та цинізму ще більша, — сказав він. — Цинічний розум, коли люди ні на що не сподіваються, створює плідний ґрунт для популістів».

Особливу увагу Єрмоленко приділив загрозі двовладдя. Він зауважив, що нинішні картонкові протести візуалізують ідеал певної частини суспільства — дух стартапу, швидких результатів та технологій. Однак, на його думку, така візія є дещо спрощеною: «Без технологій ми не виграємо війну, але тільки з технологією ми її теж не виграємо. Потрібні люди, фізична присутність». Філософ також наголосив на необхідності переосмислення ролі України в Європі. Замість позиції «щита Європи» Україна могла б стати технологічним хабом чи лабораторією. «Велика частина європейців вважає, що вони програють технологічну війну Штатам і Китаю. Тут Україна може сказати своє слово», — підсумував Єрмоленко.

Проводячи паралель із давньогрецьким епосом, Єрмоленко нагадав уроки «Одіссеї»: навіть найвеличніші герої мають свої межі, і суспільство не повинно покладати на них міфічних очікувань. Загалом, на думку експерта, тривалість культу особи в Україні є короткою, однак суспільство має бути свідомим ризиків надмірної персоналізації. В умовах війни, коли на кону стоять безпекові питання, будь-яке двовладдя може мати небезпечні наслідки для держави. Важливо не впадати в крайнощі та зберігати баланс між довірою до лідерів і критичним мисленням.