Долар сьогодні не втрачає статус головної резервної валюти. За останніми даними МВФ його частка у світових валютних резервах становить 57,13%. Але Джеймі Даймон попередив: якщо Сполучені Штати перестануть бути найсильнішою економікою і найсильнішою військовою державою, резервна роль долара теж може зникнути.
Це напряму стосується Дональда Трампа, тому що він сам пообіцяв зберегти американську валютну перевагу. Білий дім у 2025 році заявив, що президент уже «зміцнив домінування долара». Але другий термін Трампа одночасно приніс рішення, наслідки яких для довіри до американської системи ще лише проявляються.
У липні 2025 року Трамп підписав великий закон про податки та видатки. За оцінкою CBO, у 2026–2035 роках він збільшує прогнозні дефіцити приблизно на $4,7 трлн, якщо рахувати економічний ефект і додаткові витрати на відсотки. Цьогорічний дефіцит CBO оцінює в $1,9 трлн, а борг, що перебуває у руках публіки, має зрости до 120% ВВП у 2036 році.
Це не означає автоматичної кризи. США можуть довго фінансувати великі дефіцити саме тому, що долар і казначейські папери мають винятковий попит. Але тут і виникає замкнене коло: чим більше Вашингтон покладається на дешевий глобальний капітал, тим важливіше не підривати причини, через які цей капітал обирає США.
Трамп також різко розширив тарифну політику. У 2026 році протягом 150 днів діяла 10-відсоткова надбавка на широкий імпорт, а інші мита залишилися частиною торговельного режиму. За підрахунками CBO, вищі тарифи дають бюджету суттєві доходи і зменшують дефіцити, але водночас стримують зростання. Даймон не заперечує сам принцип тарифів: він підтримує стратегічний захист критичних галузей та зменшення залежності від Китаю. Його застереження — не допустити розриву з союзниками і постійної непередбачуваності.
Ще одна лінія ризику — ФРС. Даймон у січні публічно сказав, що вірить у незалежність центрального банку. Це прозвучало після загострення конфлікту між адміністрацією та ФРС. У червні Верховний суд не дозволив Трампу негайно усунути губернаторку Лізу Кук. Для глобального капіталу незалежний центральний банк — один із доказів того, що американські правила не залежать від політичного бажання конкретного президента.
У власних листах акціонерам Даймон багато разів пов’язував резервний статус із відкритими ринками, правом власності, верховенством права, військовою силою та мережею союзів. Він навіть попереджав: якщо США ізолюються і відносини з партнерами розпадуться, долар може перестати бути світовою резервною валютою.
Тому слова Даймона не треба перетворювати на сенсацію про «кінець долара». Натомість вони добре показують, що політика Трампа вже стала частиною довгострокового ризику. Президент робить ставку, що тарифи, податкові стимули й оборонні витрати дадуть сильнішу Америку. Якщо це станеться без втрати фінансової дисципліни, незалежності ФРС і союзів, його валютна обіцянка матиме підстави. Якщо ні, резервний статус може стати одним із найважчих рахунків за помилку.
