Рівно рік тому, 21 липня 2025 року, в Україні розпочалася безпрецедентна атака на Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП). Тоді силовики провели десятки обшуків у детективів НАБУ, затримали кількох співробітників і поширили версію про нібито «російський слід» у бюро. Однак, як свідчить хронологія подій, справжньою метою було знищення незалежності антикорупційних органів і захист представників влади від розслідувань.

Уже наступного дня, 22 липня, Верховна Рада ухвалила закон, який фактично ліквідовував гарантії незалежності НАБУ та САП. Президент Володимир Зеленський негайно підписав його. У відповідь у Києві та інших містах України вийшли тисячі людей з картонками — так звані «картонкові мітинги», які стали символом громадянського спротиву. Завдяки цьому тиску суспільства вдалося за десять днів розробити та проголосувати новий закон, який повернув знищені гарантії незалежності антикорупційних органів. Ключову роль у цьому процесі відіграв тодішній міністр оборони Михайло Федоров.

Однак, як зазначають автори колонки на «Українській правді», атака на антикорупційні органи не завершилася. Вона лише перейшла в іншу, менш помітну фазу. За рік жоден з активних виконавців тієї спецоперації не поніс покарання. Натомість вони отримали нагороди від президента, просування по службі або квартири від держави. Лояльність до влади була щедро винагороджена, тоді як системні зміни та відповідальність залишилися поза увагою.

Серед ключових фігур, які брали участь в атаці, — колишній голова СБУ Василь Малюк та генеральний прокурор Андрій Кравченко. Як повідомляється, у СБУ накопичилися власні рахунки з НАБУ через справи щодо Артема Шила та Іллі Вітюка, які підривали «понятійну стіну безпеки» в службі. Генпрокурор Кравченко, у свою чергу, мав особисті мотиви: він не пройшов конкурси на посаду директора НАБУ у 2023 році та на посаду прокурора САП у 2019 і 2020 роках через сумніви в доброчесності. Крім того, у квітні 2025 року НАБУ викрило системний витік інформації, до якого був причетний близький друг Кравченка Дмитро Борзих.

Під час обшуків та затримань силовики демонстративно порушували всі можливі норми. Двох детективів НАБУ та батька одного з них незаконно помістили до слідчого ізолятора. Одного з них, Віктора Гусарова, СБУ публічно назвала «російським кротом». Під час обшуків у нього вилучили всі гроші, а дружину з двома малими дітьми залишили без засобів до існування. Гусарову інкримінували державну зраду та втручання в електронні реєстри десятирічної давнини. Однак у червні 2026 року справу про державну зраду закрили за відсутністю складу злочину.

Через рік після цих подій українці знову вийшли на «картонкові мітинги» — тепер проти кадрових рішень президента. Зокрема, Зеленський звільнив Михайла Федорова з посади міністра оборони, якого вважають одним із найефективніших керівників оборонного відомства часів повномасштабного вторгнення. На його місце президент запропонував голову МВС Ігоря Клименка, який рік тому публічно заявляв, що обшуки НАБУ в Національній гвардії є «прямою вказівкою спецслужб нашого ворога».

Автори колонки наголошують, що атака на антикорупційні органи триває, хоча й у менш очевидній формі. Вони зібрали свідчення з різних джерел, які не можуть розкрити публічно через безпеку інформаторів. Однак, на їхню думку, кожен з учасників атаки може спробувати заперечити ці факти. Ситуація, що склалася, свідчить про глибоку кризу довіри між владою та суспільством, а також про продовження тиску на незалежні інституції, які є ключовими для боротьби з корупцією в Україні.