Володимир Путін перед виборами до Державної думи став значно помітнішим у публічному просторі. Після виступу на з’їзді «Єдиної Росії» він поїхав до Іркутська, а згодом до Красноярська. Серія регіональних появ контрастує з попередніми роками, коли тривалі паузи в його відкритому графіку не були рідкістю.
Цю зміну докладно описує ексклюзив Пладром. Видання нагадує, що в березні 2015 року Путін близько десяти днів не з’являвся на перевірюваних публічних заходах. Кремль тоді просто запевняв, що президент працює.
У 2026 році така тиша була б політично невчасною. Голосування до Держдуми призначене на 20 вересня. «Єдина Росія» відкрито прив’язує свою кампанію до президента: в описі партійного брендбука є гасло «Єдина Росія — команда президента».
28 червня Путін особисто виступив на XXIII з’їзді партії, де стартувала федеральна виборча кампанія. 24 липня він відвідав Іркутський авіазавод і оглянув виробництво МС-21. 3 серпня президент уже був у Красноярську, де зустрічався з губернатором і молоддю.
Для російської системи це більше, ніж робочий календар. Кожна поїздка перетворюється на готовий політичний сюжет: президент бачить регіональні проблеми, чиновники звітують особисто, великі проєкти отримують федеральну увагу. Так персональна влада підміняє собою інституційну — ефект створює сам факт приїзду першої особи.
Фон для кампанії став менш комфортним. За даними Левада-Центру, у березні роботу Путіна схвалювали 80% опитаних. Показник залишається високим, але за пів року знизився на сім процентних пунктів. У червні індекс споживчих настроїв опустився до 94 пунктів, а 35% респондентів говорили про погіршення матеріального становища.
Це не означає прямої загрози владі. Виборча конкуренція в Росії обмежена, а 10 серпня Верховний суд виключив із виборів «Яблоко», яке виступало проти війни. Але Кремль традиційно оцінює кампанії не лише за фактом перемоги. Важливо, наскільки переконливо виглядатиме результат, якою буде явка і чи не з’являться регіони з небажано слабкою підтримкою.
Тому активність Путіна можна читати як страховку системи. Не як доказ його особистого страху — для такого висновку немає прямої інформації, — а як спробу зменшити політичну невизначеність. Видимий президент залишає менше простору для чуток, відчуття втоми та розмов про втрату контролю.
Особливо це важливо для «Єдиної Росії». Чим сильніше партія називає себе «командою президента», тим важче їй дистанціюватися від його рейтингу й тим більше вона потребує його фізичної присутності в кампанії.
До вересня таких поїздок може стати ще більше. Для Кремля вони працюють як простий сигнал: попри війну, економічні проблеми й втому суспільства, центр залишається активним, а президент — головним учасником політичної сцени.
