Західна система виробництва Patriot виявилася надто повільною для темпу війни, яку Росія веде проти України. Києву потрібні сотні перехоплювачів до зими, а союзники одночасно намагаються не залишити без запасу власні батареї. У повідомленні з посиланням на Politico серед обережних держав названі Німеччина, Польща, Іспанія та Греція.
Потреба України справді величезна. Єврокомісар Андрюс Кубілюс у березні говорив приблизно про 700 ракет PAC-2 і PAC-3 на чотири зимові місяці. Це більше, ніж Lockheed Martin поставила PAC-3 MSE за весь 2025 рік: компанія називала цифру 620. Порівняння не є прямим, бо Patriot використовує різні типи ракет, але воно добре показує, наскільки бойове споживання перевищило довоєнні виробничі припущення.
Виробник планує змінити цей баланс і в межах семирічної угоди підняти річну потужність приблизно до 2 000 PAC-3 MSE. RTX також розширює GEM-T, зокрема через Німеччину. Берлін фінансує контракт на кілька сотень ракет для України. Але всі ці плани мають одну слабку точку — вони не створюють додаткових сотень перехоплювачів до вересня чи жовтня.
Тому Україна просить союзників про простіший крок: відкрити склади. У липні Київ звернувся майже до 40 країн із проханням передати Patriot зараз, а потім отримати нові ракети як компенсацію. Для держав НАТО це означає тимчасово прийняти менший запас заради того, щоб Україна могла відбивати російську балістику у найближчі місяці. Це не скасовує національних планів оборони, але переносить частину запасу туди, де ракети вже застосовуються в бою.
Чому не можна обійтися іншими системами? Україна має IRIS-T, NASAMS та інші засоби ППО, але проти балістичних ракет Patriot залишається ключовим. У серпні під час великої атаки на Київ балістичні ракети не були перехоплені. Financial Times писала про критичну нестачу перехоплювачів і про те, що західні поставки цього року суттєво скоротилися.
Дефіцит створює незручну ситуацію і для європейських операторів. Польща посилює ППО на східному фланзі НАТО, Німеччина відновлює власні запаси, а Іспанія та Греція також мають національні завдання. Передати ракету Україні означає на певний час зменшити власний резерв. Не передати — залишити Україні менше шансів знищити російську балістику до того, як вона влучить у ціль.
Тим часом Росія не чекає, поки західні заводи розширяться. Financial Times 11 серпня повідомила про 198 балістичних ракет, випущених за попередній місяць, і оцінила російське виробництво приблизно у 70 таких ракет щомісяця. Навіть якщо частину з них спрямовують не по енергетиці, сама кількість змушує Україну витрачати перехоплювачі темпом, на який мирний оборонний ринок не був розрахований.
Німеччина вже намагається скоротити розрив між сьогоднішнім складом і завтрашнім заводом. Берлін фінансує нові ракети, а Україна і Німеччина окремо працювали над прискоренням PAC-3 через JUMPSTART. Проте до моменту, коли ці механізми дадуть стабільний великий потік, головним резервом залишаються ракети, які вже вироблені.
До зими рішення буде залежати від двох речей: скільки перехоплювачів союзники погодяться передати зі своїх чинних арсеналів і наскільки швидко почнуть надходити вже законтрактовані партії. Якщо перша відповідь буде запізнілою, друга не встигне її виправити. Саме тому найближчі тижні для української ППО можуть бути важливішими за гучні багаторічні плани виробників.
