Угорське МЗС використовувало власних співробітників для заповнення залу на пресконференціях Петера Сійярто, повідомило видання 444. За словами джерел у відомстві, людей направляли на заходи за розподілом, тоді як незалежних журналістів допускали вкрай обмежено.
Підрозділи міністерства отримували завдання забезпечити певну кількість присутніх. Організаторам потрібно було зайняти приблизно 50–60 місць. Працівники приходили мінімум за пів години, сідали й чекали. До входу Сійярто всі мали вже перебувати на місцях у повній тиші.
Після завершення виступу присутнім наказували не вставати, поки міністр не покине зал. Якщо охочих не було, керівники призначали співробітників. Таким чином, потрібна картинка заповненої аудиторії могла створюватися адміністративним способом.
За даними 444, незалежні редакції на такі заходи практично не запрошували. Один із працівників МЗС розповів, що іноді в залі був лише один справжній журналіст — представник державного агентства MTI. Він також згадував випадок, коли працівник пресслужби підказував запитання.
Це принципова різниця між публічним виступом і пресконференцією. На виступі посадовець може повністю контролювати тему й послідовність повідомлень. На пресконференції частина контролю переходить журналістам: вони обирають, про що запитати, можуть вимагати уточнення або повернути розмову до незручної теми. Якщо коло запитувачів відбирає саме відомство, а решту місць займають його співробітники, ця функція слабшає.
Тема доступу виникла не зараз. 444 ще у 2023 році почало домагатися від МЗС інформації про те, які редакції запрошують на заходи Сійярто. У 2024-му видання виграло суд щодо цих даних. У серпні 2025 року редакція заявила про початок процедури примусового виконання судового рішення, бо міністерство не надало запитувані списки. Там же 444 писало, що велика частина преси не мала можливості бути присутньою і ставити запитання.
Сійярто більше не є главою МЗС. Після зміни уряду 2026 року міністеркою закордонних справ стала Орбан Аніта, що відображено на офіційному сайті уряду Угорщини. Тож нове повідомлення стосується практики попереднього керівництва.
Найбільш конкретне продовження цієї історії може дати службова документація. Якщо підрозділам справді надсилали квоти на присутність, такі повідомлення могли залишитися в електронному листуванні або внутрішніх системах. Вони дозволили б встановити, чи була описана 444 схема епізодичною, чи стала звичайною частиною організації пресконференцій колишнього міністра.
