Політичний вихід Дональда Трампа з війни з Іраном знову ускладнився. The Wall Street Journal повідомляє, що президент США був готовий розглянути повне відкриття Ормузької протоки як достатній результат, щоб завершити конфлікт навіть без окремої ядерної угоди. Іран у відповідь висунув пакет вимог, який далеко виходить за межі судноплавства.

За словами американських посадовців, на яких посилається WSJ, Трамп приватно допускав такий сценарій протягом останніх тижнів. Політична логіка зрозуміла: якщо переговори про ядерну програму не дають швидкого результату, відкриття критично важливого маршруту може стати чіткою й вимірюваною ознакою деескалації.

8 серпня Іранська Вища рада національної безпеки змінила ціну цього результату. США мають припинити погрози, постійно завершити війну проти Ірану та його союзників, скасувати морську блокаду й вивести сили з району країни. Тегеран також вимагає компенсації воєнних збитків, скасування санкцій і розмороження активів.

Фактично Іран говорить: відкриття протоки не буде окремою технічною поступкою. Воно має стати частиною ширшого перегляду відносин із Вашингтоном. Це суперечить американському бажанню отримати конкретний результат, не вирішуючи одночасно всі конфліктні питання.

Переговори через посередників тривають. Associated Press повідомляє, що Іран та Оман наблизилися до домовленості про нові морські маршрути. Але Тегеран чітко відокремлює цю схему від повного відкриття Ормузу. Технічний порядок проходу може запрацювати раніше, ніж буде політичний компроміс.

Це вже частково відбувається. За даними Axios, американський посадовець оцінює нинішній нафтовий потік через південну смугу протоки приблизно у 8 млн барелів на добу. Рух координується з американськими військовими. Тобто протока працює, але не в нормальному, повністю передбачуваному режимі.

Американський тиск також зберігається. Морську блокаду було відновлено 14 липня. Наприкінці липня Трамп заявляв, що вона залишається чинною. Для Вашингтона блокада — засіб зменшувати доходи й можливості Ірану; для Тегерана її скасування стало обов’язковим пунктом для повного відкриття.

9 серпня Трамп у розмові з Axios продемонстрував більш стриманий підхід. Він сказав, що США знижують інтенсивність протистояння та лише частково ведуть переговори. Замість нової військової погрози президент підкреслив економічні проблеми Ірану. Це може означати, що Білий дім поки обирає час і тиск, а не швидку ескалацію.

Для світової економіки час теж має ціну. За даними EIA, у першому кварталі 2026 року через Ормузьку протоку проходило близько 14,6 млн барелів нафти й нафтопродуктів щодня. У четвертому кварталі 2025 року — близько 20,7 млн. Попередні перебої вже спричиняли значну волатильність нафтових цін.

Експерт Eurasia Group Грегорі Брю, якого цитує WSJ, вважає, що іранська сторона впевнена: Трамп хоче завершити війну і зосереджений на відкритті протоки. Звідси, за його оцінкою, і жорсткіша переговорна позиція Ірану.

Цей момент важливий для розуміння політичної динаміки. Сторони не просто сперечаються про перелік умов. Вони намагаються визначити, у кого більше терпіння. Вашингтон розраховує, що санкції, блокада та економічний тиск послаблять Тегеран. Іран сподівається, що ризик для енергоринків і потреба Трампа показати результат змусять США поступитися.

Звідси й головна невизначеність. Якщо сторони погодяться відокремити морський режим від великої політичної угоди, Ормуз може стабілізуватися швидше, ніж завершиться конфлікт. Якщо Іран наполягатиме на всьому пакеті, Білий дім опиниться перед вибором між поступками, тривалим тиском або новою ескалацією.

Саме тому останні вимоги Тегерана не означають провалу переговорів, але змінюють їхню логіку. Швидкий вихід, на який, за даними WSJ, сподівався Трамп, тепер залежить від того, чи зможе Вашингтон отримати свободу судноплавства без відмови від головних інструментів своєї політики щодо Ірану.