Росія суттєво нарощує застосування реактивних безпілотників типу «Герань» і водночас розширює кампанію ударів по українському тилу, готуючись до нової фази атак напередодні зими. Після обстрілів логістики, транспорту та цифрової інфраструктури Москва посилила удари по енергетиці, що стало новим елементом ширшої повітряної кампанії проти України.
За даними джерел у Силах оборони, Росія виробляє близько двох тисяч «Гераней-4» та «Гераней-5» на місяць. Наростити випуск вдалося зокрема завдяки припиненню виробництва попередньої реактивної моделі «Герань-3» та переорієнтації комплектуючих на новіші зразки. Водночас подальше масштабування стримує залежність від турбореактивних двигунів, які Москва отримує переважно з Китаю, хоча вже намагається налагодити їхнє власне виробництво.
Реактивні «шахеди» оснащені реактивними силовими установками й рухаються значно швидше за звичайні дрони з поршневими двигунами. Це скорочує час на їх виявлення та перехоплення і звужує коло засобів, здатних ефективно працювати по таких цілях. За складністю перехоплення вони тепер стоять поряд із балістичними ракетами серед найбільших проблем української ППО.
Тактика атак також змінилася. Реактивні та звичайні «шахеди» запускають невеликими групами й хвилями — по два-три, іноді чотири-п'ять апаратів. Такі групи йдуть одна за одною, розтягуючи наліт на багато годин. Мета — підтримувати тривалу повітряну загрозу, виснажувати українську протиповітряну оборону та змушувати її постійно реагувати на нові цілі. Для мешканців Києва та області це означає багатогодинні тривоги й вибухи, які можуть лунати знову і знову протягом доби.
Останнім часом реактивні апарати становлять близько 50–60% дронів у російських атаках, хоча їхня частка може відрізнятися залежно від конкретного нальоту. До початку зими Москва планує довести цей показник до 80%. Крім того, Росія має значні запаси звичайних ударних дронів із поршневими двигунами — за оцінкою одного з інформованих співрозмовників, станом на минулий тиждень їхня кількість могла становити близько десяти тисяч одиниць.
За словами Володимира Зеленського, наразі українські сили знешкоджують близько 57% реактивних «шахедів», тоді як показник протидії звичайним перевищує 90%. Україна шукає засоби протидії реактивним дронам, але масштабування впирається у фінансування й боєприпаси. Водночас активне полювання на російські ракетні комплекси змусило противника відвести частину пускових приблизно за 200 кілометрів від кордону.
Протягом останніх тижнів Росія атакувала логістичні комплекси, склади бізнесу та промислові підприємства, в окремі дні — транспортну інфраструктуру й автозаправні станції. Пошкодження таких об'єктів може порушувати постачання товарів, роботу підприємств та торговельних мереж, не кажучи вже про збитки та жертви. Останнього тижня під ударами опинилися також дата-центри й телекомунікаційна інфраструктура.
У ніч проти 30 вересня основний удар Росія спрямувала вже на енергетику Києва та області. Джерела розглядають удари по енергетиці разом з атаками на транспорт, логістику й цифрову інфраструктуру як спробу порушити роботу базових систем життєзабезпечення. Понад місяць Київ та область живуть під майже безперервними російськими повітряними атаками, і Москва дедалі активніше застосовує реактивні безпілотники, періодично доповнюючи їх ударами балістичних ракет.
Співрозмовники сумніваються у швидкому енергетичному перемир'ї. Рішення Москви залежатиме від обраного сценарію: за ставки на тривалу війну Кремль може бути зацікавлений у паузі для відновлення нафтопереробних заводів, а за спроби якнайшвидше примусити Україну до капітуляції — навпаки, зробити ставку на масштабну кампанію проти енергетики.
10
