Український режисер та сценарист Антоніо Лукіч висловив переконання, що вітчизняний кінематограф здатен щороку випускати до 20 потужних та оригінальних фільмів. Однак, за його словами, цього неможливо досягти без стабільної та системної підтримки з боку держави. Відповідну заяву він зробив в інтерв'ю агентству «Укрінформ».

Лукіч зазначив, що в Україні є достатньо талановитих авторів, здатних створювати самобутнє кіно. «Я вірю в те, що в нас є до 10–20, можливо, авторів, які, я думаю, могли би зняти щось оригінальне. Я прямо вірю в двадцятку сильних фільмів з України щороку. За безумовної підтримки держави», — підкреслив він. Як приклад режисер навів державну програму «Тисячовесна», яка передбачає фінансування культурних проєктів.

Режисер наголосив, що створення кіно є надзвичайно складним процесом, який вимагає величезних зусиль. «Кожен знятий фільм — це подвиг однієї людини чи цілої групи людей. Це я кажу як людина, яка зняла два фільми. Це дуже складно», — додав він. Завершити роботу над стрічкою та донести її до глядача, за його словами, ще важче.

Антоніо Лукіч народився 1992 року в Ужгороді. Він закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. Режисер відомий своїм умінням поєднувати драматичні історії з тонким гумором, часто порушуючи теми сімейних стосунків, пошуку себе та людських переживань.

Наразі Лукіч має дві повнометражні стрічки, які здобули визнання як в Україні, так і за кордоном. Його дебютний фільм «Мої думки тихі» (2019) розповідає про молодого звукорежисера та його маму. Стрічка отримала спеціальну відзнаку журі на кінофестивалі в Карлових Варах і стала лауреатом премії «Золота дзиґа». Друга робота режисера — трагікомедія «Люксембург, Люксембург» (2022) — була показана в конкурсній програмі «Горизонти» Венеційського кінофестивалю та стала одним із найуспішніших українських фільмів у прокаті. Головні ролі у ній виконали брати Аміл і Раміл Насірови з гурту «Курган і Agregat».

Крім повнометражного кіно, Лукіч працював над серіалами «Секс, інста і ЗНО» та «Королі палат». Він також є членом Європейської кіноакадемії. Наразі режисер працює над новим міжнародним проєктом «Дівчина, що кричить» — історією українки, яка після початку повномасштабної війни опиняється в Ірландії. Стрічку нещодавно презентували на кіноринку фестивалю в Карлових Варах.

Висловлювання Лукіча викликали жваве обговорення в українському культурному середовищі. Експерти зазначають, що для досягнення таких показників необхідно не лише фінансування, а й реформування системи державної підтримки кіно, зокрема спрощення процедур отримання грантів та забезпечення прозорості розподілу коштів. На думку багатьох, українське кіно має потенціал стати важливим інструментом культурної дипломатії, особливо в умовах війни.

Таким чином, заява Антоніо Лукіча акцентує увагу на необхідності системної державної політики у сфері кінематографу. Режисер впевнений, що за належних умов Україна може стати одним із лідерів у створенні якісного авторського кіно в Європі, демонструючи світові свою культуру та історію.